Тур з Хмельницького в Хотин

Шановні хмельничани, туристична агенція Мокка запрошує Вас оглянути Хотинську фортецю та інші визначні пам’ятки архітектури та історії  Буковини.

Назва міста Хотин, по одній з найпоширеніших версій, походить від дієслова "хотіти", бо цей красивий і багатий край був бажаним місцем для проживання людей в усі часи свого існування. Хотин знаходиться на важливих транспортних розв'язках південного заходу, на високому березі річки Дністер.

Хотинська фортеця (рум. Cetatea Hotinului) — фортеця 13 — 18 століття у місті Хотин, що у Чернівецькій області, Україна. Сьогодні на території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». Одне з семи чудес України.

Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у 9 столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв'язку з приєднанням до неї буковинських земель. Форт, який згодом було перебудовано у фортецю, знаходився на важливих транспортних шляхах, що з'єднували Київ із Пониззям, пізнішим Поділлям, і Придунав'ям.

   Хотин цікавий ще й тим, що є як би логічним продовженням замків Хмельницької області – Меджибожа та Кам’янця-Подільського. Укріплення було споруджено на кам'янистому мисі, утвореному високим правим берегом Дністра і долиною впадаючої дрібної притоки. На початку воно являло собою замкнений земляний вал з дерев'яними стінами і оборонними спорудами. Завданням форту було оборона поселення Хотин і переправи через річку. Перша кам'яна фортеця була невеликою. Вона була розташована на самому мисі, там де сьогодні стоїть північна башта, і простягалася на південь до теперішнього комендантського палацу. Впродовж століть ця фортеця була таким собі «Феніксом», її неодноразово піддавали реконструкції та розширенню, вона потерпала і зазнавала руйнації від рук завойовників і знов відбудовувалася.

У 1250—1264 роках князь Данило Галицький і його син Лев, перебудовували фортецю. Навколо неї з'явилися семиметрова кам'яна стіна та рови шириною до 6 метрів. У північній частині фотреці звели нові невеликі укріплення. У другій половині 13 століття її перебудовували генуезці.

У 1806 р. розпочалася чергова російсько-турецька війна, на початку якої царська армія здобула Хотинську фортецю й утримувала її до підписання Бухарестського миру 1812 р. За його умовами вся територія між Дністром і Прутом увійшла до складу Російської імперії, отримавши назву Бессарабія. У першій половині XIX ст. Хотинська фортеця залишалася під наглядом військового відомства: тут здійснювалися ремонтні роботи, перебудовувались оборонні споруди. Але через нові тенденції у військовій тактиці Хотинська твердиня втратила своє колишнє оборонне значення та її передали міському управлінню.

Коли фортеця належала російській державі (19 століття) на території була побудована церква Олександра Невського. У цьому храмі до цього часу проводяться богослужіння, вінчання, там висять старовинні ікони, на яких через давнину майже не видно образи святих. З одного боку фортеця оточена річкою Дністер, з іншого-полями. Фортеця складається з 6 веж, храму Св. Костянтина і Олени, палацу коменданта, підземних споруд, в яких колись зберігалися запаси продуктів та боєприпасів. Сама будівля з зовнішнього боку прикрашено красивим червоним орнаментом. Найвища вежа (Вежа смерті), з якою скидали засуджених має висоту близько 65 метрів. До цих пір в дворі зберігся колодязь, прикрашений кованою огорожею і навіть зараз мандрівники можуть втамувати спрагу холодною водою, набраною з нього. В даний момент ведуться реставраційні роботи майже в усіх наземних приміщеннях. Підземні приміщення місцями поки завалені, але планується їх повна реставрація.

Часто старовинні склепіння фортеці використовують при зйомках епізодів фільмів. У радянські часи тут знімали «Захара Беркута», «Баладу про Айвенго», «Стріли Робін Гуда», «Д артаньяна та трьох мушкитерів». Тут полюбляють проводити свята козацької звитяги.

Сьогодні на території Хотинської фортеці створено Державний історико-архітектурний заповідник.

Наші туристи-хмельничани можуть ознайомитись з іншими архітектурними пам’ятками Хотина.

В самому центрі міста – перехрестя вулиць Олімпійської та Незалежності, в тіні дерев ледь помітна одноповерхова будівля з галереєю праворуч від входу та чотирьохскатним дахом під червоною черепицею. Це – колишня вілла адвоката (вул. Олімпійська, 69), збудована у 1930 році з елементами популярного у міжвоєнний період в боярській Румунії стиля «необринков’яну». В наші дні будинок віддано греко-католицькій громаді міста.

Рухаючись вулицею Свято-Покровською на північ, у бік Хотинської фортеці, ліворуч, на розі в вулицею Рєпіна не можливо не помітити найстарішу і найвидатнішу споруду Хотина після фортеці – хотинську митницю (вул. Свято-Покровська, 30). До входження Чернівецької області до складу Радянського Союзу Хотин практично завжди був прикордонним містом, що неодмінно передбачало наявність митниці. Споруда з товстими стінами з грубого каміння, обрамлена орнаментом з червоної цегли, збудована у XVII – XVIII столітті. 

Найцікавіша пам’ятка вулиці, яку з радянських часів і досі охороняє Карл Маркс. Це – колишній міський театр (вул. Незалежності, 42), зведений у 1934 році у стилі необринков’яну. В наш час у двоповерховій будівлі під червоним черепичним дахом знаходиться будинок дітей та учнівської молоді.