Тур в Старокостянтинів з Хмельницького

Наша агенція пропонує екскурсію в місто Старокостянтинів, де хмельничани побачуть декілька історичних пам»яток.

Резиденція князів Острозьких збудована наприкінці 16 століття на мисоподібній ділянці при злитті річок Случі і Ікопоті, що по формі подібна до видовженого трикутника. Дві сторони ділянки омивалися водою, а третя межувала з містом. Від міста замок мав посилений оборонний кордон, що складався з рову з водою, земляного валу з кам'яним муром товщиною 1,5 метра і висотою 5,8 м. Нині, мур, що оточував замок по всьому периметру частково зберігся лише з західної сторони. За описами, замок мав п'ять веж. До наших днів частково вціліли лише дві.

Унікальність замку в Старокостянтинові полягає у тому, що закладено і побудовано його було разом з всеньким містом в доволі стислі терміни. Формальною причиною побудови міста і замку стала прогалина, що існувала в оборонній системі волинських земель на шляху татарських вторгнень між містами Красиловом і Острополем.

На території замку хмельничани можуть побачити  церкву Пресвятої Трійці, яка відновлена завдяки отцю-настоятилеві Степанові Капустинському і парафіянам УПЦ . Це невелика за розмірами храмова споруда з апсидою і сиґнатуркою. Споруду перекрито циліндричним і хрещатим склепіннями. Простір нави поділено простінками, що спираються на чотири стовпи, з характерними стрілчастими арочними прорізами. Храм оздоблено розписами виконаними в різні часи. Зосібна в 1987 році на південній стіні церкви виявлено, як гадають, парні портрети князів Василя Костянтина і його сина Олександра. Мистецтвознавці вважають, що на розписах відворено реальну подію, яка мала місце 1603 року — передчасну смерть Олександра Острозького, що само собою вже унікально для історії українського мистецтва XVII століття. На фресці зображено чоловічу постать в синьому жупані, ймовірно Василя Костянтина, зліва від якого, головою на великій подушці, лежить чоловік в білому вбранні, ймовірно Олександр. Над хорами розташованими над західним нартексом храму міститься зображення чотирьохдільного герба князів Острозьких в кольорі. У давнину хори сполучалися безпосередньо з князівською резиденцією на рівні другого поверху. Масивна оборонна прибудова з південного боку храму, що нині використовується як ризниця, в минулому мабуть була однією з п'яти відомих замкових веж.

Наступним дивом для хмельничан є Домініканський костел, який був побудований в 1612р разом з монастирем. Оборонна функція будівлі чудово приєдналася до культової, особливо це виразилося у вежі, яку здалека видно з дороги. Вона грандіозно возвеличується над рікою Случ і неспроста було її розташування, бо вежа виконувала і дозорну функцію. Висота вежі сягає 70м. Величезна сторожова вежа (XVІ-XVІІ ст.) прилягає до руїн Хрестооздвиженської церкви (1570) та однойменного чоловічого православного монастиря. Якщо уважно придивитися, то можна побачити, як на стінах церкви проступають образи. Колись вежа входила в систему міських укріплень, а в XVIII ст. архітектор Е. Жибер перебудував її під дзвіницю костелу. 1852р. на її першому ярусі була влаштована тепла церква. А в радянські часи цей перший ярус місцеві міліціонери використовували як... тир.

Оборонна вежа Костел в плані прямокутний розміром 35 на 16м, зі сходу шестигранна абсида, з півдня висока мурована башта. Башта є шестиярусною, всередині яруси між собою сполучалися гвинтовими сходами. Товщина стін першого ярусу вежі становить 2,8м. Крім вікон башта мала стрільниці з внутрішніми камерами та вогнеподібними ключоподібними отворами.

До ліквідації в 1832р, домініканський кляштор добудовували, так з'явилася каплиця св. Тадеуша, ризниця, галереї. А після ліквідації, будівлю передали православній церкві, служби якої тривали до 1844р. Будівля храму почала занепадати і потребувала ремонту. За ініціативою Карашевича були зібрані кошти на ремонт. В 60-х рр XIX Росія виділила гроші на реконструкцію, але насправді був складений план перебудови костелу на православний храм. Проект підготував професор "Технічно-будівельного комітету" Е.І. Жибер. За цим проектом будівля цілком витрачала свій первісний вигляд, споруда  мала потонути в надбудовах псевдоросійського стилю. Проект був затверджений в  1871р. і частково здійснений. Єдине, що добре, що проект мав всі креслення початкового плану, вигляду всіх фасадів костелу до реконструкції.

Храм мав чудотворну ікону "Розп'яття Христа", нібито за переказами ровесниця храму. Також художньо-історичну цінність мала стародавня ікона Божої Матері в срібних шатах, які подарували подружжя Драгомірів в 1715р.

У центрі міста розташований ансамбль монастиря з костелом Івана Хрестителя (1754, арх. Паоло Фонтана), виконаним в стилі пізнього бароко. Збереглися Богородицька (1807) і полкова Андріївська церкви.

Сподіваємось, що в пам»яті хмельничан надовго залишаться спогади про стародавнє місто Старокостянтинів.